ЗАЖУРИЛАС Ь УКРАЇНА, ЩО НІГДЕ ПРОЖИТИ?!

Тетяна Андрущенко, кандидат філософських наук
Тарас Шевченко – направду наймузикальніший зі світових поетів. Невипадково першу збірку він назвав ім’ям народного співця – «Кобзар», що уособило в народі його духовний і моральний авторитет. Доля поклала йому стати українським Гомером, увібрати своїм мистецтвом ДУШУ, давню і багату історію, звичаї українського народу і явити світові величну пісню, ніжні струни якої вже майже два століття бринять у людських серцях. Але навіть у великій поетичній Шевченковій славі його земляк і перший мистецький наставник у Петербурзі Іван Сошенко переконував: «Якби він не покинув свої вірші, то був би ще більшим живописцем, як поетом». Натомість Шевченків побратим, однодумець і, певною мірою, опонент, Пантелеймон Куліш, стверджував, що Тарасова співучість – третій і, може, найбільший його талант поруч поезії та малярства.