РОДИННІСТЬ ЯК ПРИНЦИП ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Ольга Різниченко
У другому числі альманаху «Артанія» повідомлялося, що Національна асоціація мистців за підтримки Харківського літературного музею зорганізувала у Харкові всеукраїнську конференцію «Рід. Родина. Нація», в якій взяли участь історики, письменники, священики, мистці, лікарі, філософи, соціологи, антропологи.
За браком коштів нам так і не вдалося видрукувати окремим збірником наукові матеріали, виголошені на цьому зібранні. Ті, хто був присутнім на читаннях у Харкові, пропонують помістити в альманасі хоча б деякі , найбільш цікаві виступи. Тож прислухаючись до цих порад, вміщуємо декілька з них.

Бог визначив для людини такі форми існування: родину, рід, плем’я, нарід, союз народів. Людина таким чином в усіх формах буття існує за правом і законом, створеним для неї Богом-Творцем. Ті, що Божі закон і право переступають, так само, як і ті, що їх не захищають, – коять гріх, який не залишається без наслідків. Кат, що поневолює, і раб, котрий підкоряється, однакову мають провину перед Богом за свавілля, з одного боку, і страх, слабку волю – з іншого.

Книга 04 1998

ДЕРЖАВА І ЖІНКА

Вячеслав Медвідь
Ми, як державно-етнічна маса, втратили відчуття історії, тим більше спроможність її аналізувати. Частково історію у нас одібрано, частково ми самі зреклися її, а тому ми є народ напівмертвий. Відтоді, як відповідальність за народ і народи перебрали на себе тоталітарні держави, інстинкт самооборони, самозбереження почав спрацьовувати суто біологічно. Сьогодні неможливо уявити, що народ може постати на боротьбу за свої права, як то за давніших часів; ці права визначаються нині і контролюються державою. Саме стараннями держави в середовище народу було впущено такі бацили, які позбавили його внутрішнього опору. Найновішою став «інтернаціоналізм» совєтського зразка (заохочення міграційних процесів, або й силове їх впровадження, занапащеність материнської мови й національних традицій). Сутність українки за новіших часів щобільше інтернаціоналізується, міжнаціональні шлюби стають буденною справою, причім тут виявляє себе не просто засвоєне не в одному поколінні українського народу почуття «братерськості», в генах українських згукуються й інстинкти насильницького оддавання (українка бувала й рабинею або дружиною іноземця).

Книга 04 1998

ХРИСТЯ ЖУРАВЛЬОВА І ОЛЕКСІЙ АЛЧЕВСЬКИЙ – ТАК ЩО Ж «ЧИТАТИ» НАРОДОВІ ?

ІДЕЯ «НАРОДНОГО ПРОСВІТИТЕЛЬСТВА» У СВІТЛІ ТЕОРІЇ ПРО ЗМІШАНІ ШЛЮБИ
Ігор Бондар-Терещенко 
Кінець відомого харківського промисловця Олексія Кириловича Алчевського був жахливий. Відтак кінець турботливого батька родини, багатолітнього мецената власної дружини заздалегідь був передбачений і мав цілком символічний, мовити б, український характер. У теперішні часи зубожіння людської моралі та загалом занепаду основних підвалин християнської етики важко уявити собі те, що мусив відчувати християнин, що наважився відібрати собі життя. Хто з думаючих людей не леліяв палких надій на успіх у житті, зовсім зрозумілих амбіцій, розвіяних нанівець неминучістю смерті, але смерті природної? В обличчі гіркої дійсності, що кожен мусить умерти, хоча не знає ні дня, ні години, ні місця, християнська релігія, як знати, усуває всю гіркоту і жах смерті і перетворює її в початок дорогої зустрічі з Богом. Утім, зовсім інша дорога судилася Олексієві Алчевському.
Отже, до сьогодні мовлено було про те, що внаслідок конечної відмови міністра фінансів Вітте виділити кредит начебто збанкрутілому О. Алчевському, той у відчаї кинувся під колеса потягу. 

Книга 04 1998

ЗАБОРОНЕНА НАУКА ЄВГЕНІКА

Сергій Білокінь
Як відомо, протягом тривалого часу в Совєтському Союзі були заборонені цілі науки. Це насамперед генетика та кібернетична наука, яку називали продажною дівкою імперіалізму. Зараз ці науки розвиваються досить бурхливо і в нас, і в цілому світі. Час відновити в правах ще одну – генетику людини. Ті поодинокі дослідження, що провадяться нині в цій галузі, прикривають несміливими псевдонімами – «медична генетика», «антропогенетика» тощо. Властива назва цієї науки – євгеніка, дослівно – вчення про добре народження, інакше кажучи, наука про покращення людської породи.
Основоположником євгеніки був англійський учений Френсіс Ґолтон або Гальтон (1822-1911), який писав: «Людина обдарована співчуттям та іншими добрими почуттями, вона здатна також позбуватися різного роду страждань. Я гадаю, що до обізнаності людини належить і природний добір, ведений якомога милосерднішим і ефективнішим шляхом. Це і є справжня євгеніка».
В Україні євгенічні дослідження провадилися свого часу досить активно. 

Книга 04 1998

«ВІД МАМИ ДО ДОНІ ДОБРО ПЕРЕДАЙ…»

Марина Семесюк, мистецтвознавець
Донька Івана Скицюка й Марфи Тимченко, Олена Іванівна Скицюк 1973 року закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Вона здобула добру професійну освіту за фахом «художня кераміка» (педагоги – Ю.Лащук, З.Флінта, А.Бокотей), але визнання до неї прийшло саме через продовження родинних традицій. О.Скицюк опанувала техніку петриківського розпису не змалечку – в дитинстві у неї було інше коло зацікавлень. Разом зі старшим братом захоплювалася астрономією, археологією – їх турбувала світобудова. Але виняткова творча атмосфера сім’ї поступово захопила й Оленку. Вона пригадує, як колись залишилася на тривалий час удома сама – батьки були у відрядженні. І раптово в дівчинки виникло бажання зробити копію з маминої роботи, а після цього захотілося намалювати що-небудь своє, але в межах декоративности.

Книга 19 №2 2010

ДЕРЖАВА І ЖІНКА

В'ячеслав Медвідь, письменник
Ми, як державно-етнічна маса, втратили відчуття історії, тим більше – спроможність її аналізувати. Частково історію в нас одібрано, частково ми самі зреклися її, а тому ми є народ напівмертвий. Відтоді, як відповідальність за народ і народи перебрали на себе тоталітарні держави, інстинкт самооборони, самозбереження почав спрацьовувати суто біологічно. Сьогодні неможливо уявити, що народ може постати на боротьбу за свої права, як-то за давніших часів; ці права визначаються нині і контролюються державою.

Книга 19 №2 2010